Персонажі вміщених у виданні прозових творів Миколи Хвильового (1893-1933) долають тяжкий шлях вибору, стикаються з тією межею, яку не можна переступати. У душі головного героя новели «Я (Романтика)» відбувається боротьба між добром і злом, гуманізмом і фанатизмом. Він — «чекіст, але і людина», «мʼятежний син», який після найганебнішого злочину проти найдорожчої людини — матері, знищує залишки людяності в собі та морально гине. У «Повісті про санаторійну зону» зображено пореволюційне суспільство. Нещодавні будівничі нового життя стають «зайвими людьми», відчувають власну несумісність із добою. Колишні ідеали героїв цих творів зруйновано, долі вчорашніх романтиків революції понівечено.