Методика Нікітіних від 2 до 100 років - правила гри

0 відгуків

А. С. Макаренко писав: "Гра має важливе значення у житті дитини... Який малюк у грі, таким в більшості він буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все у грі..."

Отже, гра, її організація – ключ в руках батьків, ключ в організації виховання дитини.

У грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до життя. У грі виробляються спритність, винахідливість, витримка, активність. Гра - це і школа спілкування для дитини.

Відомо, що ігри бувають різні: і рольові, і рухливі, і дидактичні. Ігровий дух може пронизувати все життя сім'ї, об'єднувати батьків і дітей. Саме такий дух розкутості гри панує в будинку Бориса Павловича та Олени Олексіївни Нікітіних. Це дозволяє батькам не перетворювати будь-яку справу в сувору необхідність, надавати своїм педагогічним цілям захоплюючий характер, і тоді позиція педагога відразу ж стає кровною справою дітей, а виховання - творчістю.

У житті цієї родини не підганяння і заборони стоять на першому місці, а спільні радісні пошуки і переживання від вдалих знахідок. Внутрішньо народжене зусилля призводить до утворення нових потреб випробувати себе у справі, повторити задоволення від успіху, пережитого у грі.

Ігри, описані в цій серії статей, не просто зібрані, не просто підібрані методично та описані - вони "народжені", переосмислені, додумані, вивірені досвідом відомої родини Нікітіних.

Ось п'ять умов розвитку здібностей дітей:

"їжа" для розуму з раннього віку;
умови для випереджаючого розвитку здібностей;
піднімаючись щоразу самостійно до свого "Піку", дитина розвивається найбільш успішно;
ігри не терплять примусу і створюють атмосферу радісної творчості;
батьки вчаться не заважати дитині в самостійній діяльності.

Це означає, що навіть у відриві від всієї іншої системи Нікітіних грамотне застосування описаних тут ігор само по собі дасть поштовх у розвитку дитини.

Рамки Монтесоррі Розвиваючі ігри - це набори завдань поступово зростаючої складності дуже широкого діапазону, від елементарних, доступних 2-3-річному малюку, до таких, з якими важко справляються дорослі. Ці ігри націлені виключно на розвиток творчих та розумових здібностей дитини. Їх, звичайно, не можна називати іграми в повному розумінні цього слова. Це скоріше навчання з використанням ігрових моментів. Тому я наполегливо прошу батьків, які, бажаючи блага своїй дитині, можуть перевантажити її заняттями, не враховуючи індивідуальних особливостей - ніякого примусу!

Будь-які ігрові взаємини допомагають встановити контакт, зближують, відкривають батькам доступ до найглибинніших таємниць дитячої душі.

Тепер залишилося побажати батькам уважно прочитати статті та почати грати.

Почнемо з найменшеньких - малюка 1-3 років, мабуть, краще почати з гри "Склади візерунок". Тут можна дати й такі прості (для нас, дорослих) завдання, наприклад: "Знайди, де у кубика біла грань? Де синя? Де жовта?"

Якщо ви розраховуєте, що малюк зможе відкрити кришку коробки з кубиками, ставте питання: "А чи зуміє Ваня відкрити кришку у новій коробці?" І якщо це йому вдалося, то слідом інше питання: "Як же дістати кубик з коробки?"

Унікуб А яка важка задача, наприклад, відшукати червону грань у кубика, якщо всі п'ять інших граней пофарбовані інакше! Скільки разів доведеться перевернути цей кубик у руках? А покласти кубики знову в коробку, особливо останні 2-3? Як це важко - якби ви, дорослі, знали! Ви берете, самі складаєте кубики й абсолютно не думаєте про те, що для вас це "істина всім відома", а для малюків на певному рівні розвитку це знову-таки ціла творча задача, на вирішення якої йде іноді не один і не два дні!

Після того як освоєні перші завдання гри "Склади візерунок", через тиждень-другий можна ввести наступну гру - "Рамки та вкладиші Монтессорі", а потім поступово вводити "Унікуб", "Кубики для всіх", "Склади квадрат", "Мавпочка", "Крапочки", "Увага", "Цеглинки", "КБСАМ" (конструкторське бюро самостійного активного мислення)- саме в цій послідовності. Цей порядок лише орієнтовний, і його можна змінювати, враховуючи вік та рівень розвитку дитини.

Правила гри

Гра повинна приносити радість і дитині, і дорослому. Кожен успіх малюка – це спільне досягнення, і ваше і його. Радійте йому – це окрилює малюка, це запорука його майбутніх успіхів.
Зацікавлюйте дитину грою, але не змушуйте її грати, не доводьте заняття іграми до пересичення. Не ображайте дитини у грі.
Ігри - ігри творчі. Всі завдання діти повинні робити самостійно. Наберіться терпіння і не підказуйте ні словом, ні зітханням, ні жестом, ні поглядом. Дайте можливість думати та робити все самому і відшукувати помилки теж. Піднімаючись поступово і справляючись зі завданнями, дитина розвиває свої творчі здібності.
Щоб відчути порівняльну складність завдань, перш ніж давати завдання дітям, обов'язково спробуйте виконати їх самі. Записуйте час, за який вам вдалося зробити те чи інше завдання. Вчіться робити його швидше.
Обов'язково починайте з посильних завдань або з простіших частин. Успіх на початку - обов'язкова умова.
Якщо дитина не справляється із завданням, - значить, ви переоцінюєте рівень його розвитку. Зробіть перерву, а через кілька днів почніть з легших завдань. Ще краще, якщо малюк сам почне вибирати завдання з урахуванням його особливостей. Не квапте його!
У якому порядку давати гри? Краще починати з гри "Склади візерунок" і "Рамки й вкладиші Монтессорі". Тут дитині треба розрізняти кольори та форму, а загальне правило - спостерігати за розвитком дитини, записувати в щоденник його успіхи та визначати, коли і яку з ігор "включати". Це творче завдання татові й мамі.
Захоплення дітей проходять "хвилями", тому, коли у дитини пропадає інтерес до гри, "забувайте" про гру на місяць-два і навіть більше, а потім "випадково" нехай малюк згадає про неї.
Бережіть ігри, не ставте їх по доступності врівень з іншими іграшками. Адже заборонений плід солодкий, і краще, якщо дитина просить їх або сама пропонує пограти. Нехай вони стоять на видному, але невже доступному місці.
Для найменших (1,5 - 3 роки) оживляйте гру казкою чи розповіддю, давайте "імена" (удвох з малюком, звичайно) узорам, моделям, малюнкам, фігурам, придумуйте, фантазуйте, поки дитину не почне захоплювати сам процес подолання труднощів у вирішенні завдань.
Чим більше розвинена у малюка якась якість, тим сильніше прагне він проявити її. "Не цікавитися" грою дитина може через дві головні причини: у нього слабко розвинені ті якості, які потрібні у грі, або ...дорослі відбили у нього бажання, насильно примушуючи грати або доставили неприємність на самому початку. Тому більше хваліть за успіхи й в разі невдачі підбадьорте малюка.
Створюйте в грі невимушену обстановку. Не стримуйте рухову активність дитини.
Коли складання візерунків або моделей за готовими завданнями вже освоєно, переходите до вигадування нових. Заведіть зошит, замальовуйте туди (а краще, якщо це буде робити сам малюк) нові завдання, моделі, візерунки, фігури.
Влаштовуйте змагання на швидкість вирішення завдань і з дорослими. Не бійтеся, що ваш авторитет при цьому постраждає.
і т. д. - це ті правила, які ви ...знайдете самі, щоб гра стала ще більш захоплююча. Бажаємо вам успіху!