Водяник — не людина, хоч і вміло прикидається. У нього свої цінності й таємниці. Своє завдання. Його натура двоїста, темна сутність, що живе в ньому, ніколи не затихає назавжди. Але водяник не може без людей. Любить їх. Прагне їхньої любові. Село XIX сторіччя, нове життя колишнього денді зробить на колесі водяного млина цілий оберт за річним циклом, у якому будуть свята, обряди, ритуали, жертвопринесення. І норовлива дівчина, якій, можливо, краще було би народитися кількома століттями пізніше. Але водяник не може й без своєї гори, її джерел, лісів, ставків. А люди... як їх не люби, з кожним століттям вони дістають все більше сили руйнувати це. Чи отямляться вони? З чеської переклала Тетяна Савченко