Утрачений світ / Артур Конан Дойл

Нетактовнішої особи, ніж містер Гангертон, батько моєї Гледіс, мабуть, і на світі не було: немов неохайний какаду з настовбурченим пір’ям, він був хоч і добродушний на вдачу, але надто вже самозакоханий. Коли що й могло відштовхнути мене від Гледіс, то лише думка про такого тестя. Він, безперечно, був переконаний, ніби я вчащаю до них у дім тричі на тиждень тільки заради спілкування з ним, а надто щоб послухати його повчальні бесіди про біметалізм — до речі, містер Гангертон вважав себе за бозна-якого авторитета у цьому питанні.

Того вечора я протягом години, а то й більше, слухав, як він монотонним голосом розводився про падіння вартості срібла, про знецінення рупії, про справедливі вексельні курси й таке інше.

— Уявіть собі, що раптом постане потреба невідкладно й одночасно сплатити всі на світі борги! — вигукнув він, силкуючись здаватися страшенно обуреним. — Що ж ми матимемо за існуючої системи?

Я, звісно, зауважив на це, що в такому разі мені загрожує розорення. Містер Гангертон, невдоволений моєю відповіддю, схопився з крісла, вичитав мені за мою повсякчасну легковажність, через що йому нема сенсу обговорювати зі мною серйозні проблеми, і вибіг з кімнати переодягатись на свої масонські збори.