Тов. Сонце | Михайль Семенко

Михайль Семенко (1892–1937) — поет, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм). Він модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, запровадив свіжі образи й творив нові слова, покликані відбити індустріалізовану добу.

Збірка «Тов. Сонце» містить цикли «П’єро мертвопетлює», «Bloc-notes. Дев’ять поем» та інші знакові твори. У поемі «Тов. Сонце» змальовано один день майбутнього.

Герой твору — товариш Сонце — постає як активний учасник революційного змагання за новий суспільний устрій, будівник миру та щасливого життя. Перед нами метафоричний образ людини-сонця (революціонера), що горить, світить, висуває нові ідеї та запалює ними інших.

У творах Михайля Семенка також існує образ «сонцевесняної путі» — шляху до майбутнього, та сонячного вікна — входу у новий світ. Характеризуючи ліричного героя через ці образи, поет підкреслив, що природа сприяє реалізації планів людини.

Однак у Михайля Семенка сонце є не лише могутнім, а й всечистим (як у циклі «Огонь»). Перу митця властивий експеримент зі словом, звуком, формою вірша, що робить його творчість унікальною.