Татові на щодень. 366 роздумів про батьківство, любов і виховання дітей | Раян Голідей

Татові на щодень. 366 роздумів про батьківство, любов і виховання дітей | Раян Голідей

Ця книжка не схожа на посібники про те, як складати дитячий раціон чи адаптовуватися до садка. Дозовано — по сторінці на кожен день року — вона вибудовує шлях до тата, яким ви захочете стати. Того, хто буде для дитини взірцем і її найбільшим фаном, хто навчить її давати собі раду, визначати пріоритети, цінувати свій і ваш час. Хто заохотить дитину до читання, виховає людину, яка добре розуміє себе та інших, і яка знатиме, чого хоче.

Раян Голідей зібрав у своїй книжці поради стоїків та історії батьківства видатних людей, дослідив вплив уважного виховання на синів, що стали героями війн, і доньок, які здобули Нобелівські премії. Ці приклади і власний досвід автора як тата двох синів перетворюють книжку на концентрат мудрості, формують глибинний зв’язок між батьками різних поколінь.

Незалежно від того, дорослі ваші діти, малі чи ще не народилися, рідний ви тато чи названий, ця книжка стане незмінним супутником вашого батьківства, відкриє нові можливості для міцних і щасливих стосунків з тими, хто любить вас найбільше.

Раян Голідей — американський письменник, маркетолог, популяризатор філософії стоїцизму. Його креативне агентство Brass Check консультувало Google, TASER та інші успішні корпорації. Автор бестселерів «Стоїцизм на кожен день», «Відвага кличе», «Напролом», «Маркетинг майбутнього», «Его — це ворог» та ін.

ВІДГУКИ ПРО ВИДАННЯ «ТАТОВІ НА ЩОДЕНЬ»

Зробіть цю книжку ранковим ритуалом. Метью Макконагі, актор

Ми всі хочемо правильно виховувати своїх дітей, але на цьому шляху легко загубитися. Ця книжка — простий спосіб заземлитися, замислитися над вибором, який робимо, і тим, що хочемо зробити. Її варто читати не лише татусям. — Емілі Остер, економістка й письменниця

ЦИТАТИ З ВИДАННЯ «ТАТОВІ НА ЩОДЕНЬ»

Дітей мають багато людей. Але далеко не всі з них є батьками. Може здатися, що мати дитину автоматично означає бути батьками, але ми всі знаємо, що це не так. Безліч дорослих возить дітей у школу, купує їм одяг, годує їх і вкладає спати у м’які ліжка... Але вони не є батьками. Радше — законними опікунами, які виконують перелік призначених їм завдань, аж доки дитині стукне вісімнадцять.

Діти можуть доводити до сказу. Тиснути на ваші слабкі місця. Мучити численними запитаннями. Усе за вами повторювати. «Я його безмежно люблю, мабуть, за те, що всі його вади — мої вади,— казав про свого сина письменник Джон Стейнбек. — Я завжди знаю, що йому болить і що його лякає». Наші діти мають наші вади й чесноти. Ось чому така шалена справа, як батьківство, дає нам стільки можливостей. Ми покликані допомогти їм стати найкращими з можливих версій нас самих.

Ви кажете їм: будьте добрими. Будьте чесними. Дотримуйтеся закону. Піклуйтеся про інших. Безпека — насамперед. Кажете все це — і що робите натомість? Не можна говорити про турботу про ближніх, а потім летіти на червоний сигнал світлофора, коли запізнюєтеся. Не можна говорити про те, як важливо бути чесним, і брехати, щоб уникнути штрафу. Що важливіше: зекономити гроші чи триматися своїх життєвих цінностей? Ось що треба запитувати себе в кожній ситуації, а надто в тій, де на вас дивиться дитина.

Як і всякий винахід, дитинство може зникнути. Як? Разом зі зникненням дорослості. Дитинство як соціальна структура і психологічний стан можливе лише тоді, коли існують зрілість, відповідальність, освіченість і критичне мислення, що є ознаками дорослого. Коли ж занепадають такі речі, як серйозне письмо й читання, розбіжність між дитиною і дорослим зменшується, межа між ними розмивається і взагалі щезає.

Подбайте спершу про себе. Станьте такими хорошими батьками — і людьми,— якими тільки здатні бути. Решта прийде сама. А якщо й ні, то ви будете достатньо сильними, щоб подолати всі майбутні труднощі.