Таємний сад / Френсіс Годгсон Бернет

Коли Мері Леннокс тільки-но прибула до маєтку Місселтвейт, який належав її дядькові, усі зійшлися на тому, що такої незугарної дитини їм ще бачити не доводилося. Зовнішність у дівчинки дійсно була неприємна. Маленьке худеньке личко і маленьке щупле тільце, рідке світле волосся і вічно невдоволений вираз на обличчі. Волосся й шкіра були хворобливого жовтуватого відтінку, бо Мері народилася в Індії і постійно хворіла як не на те, то інше. Її батько теж не відзначався добрим здоров’ям. У перервах між хворобами він працював при Британському урядовому департаменті в Індії, з головою поринувши у роботу. А от мама Мері була справжньою красунею, її тільки й цікавили, що вечірки та веселе товариство. Маленька дівчинка їй би тільки заважала, тож коли Мері народилася, вона одразу ж найняла для неї айю (няню-індуску) і чітко дала тій зрозуміти: якщо вона хоче догодити своїй мемсахіб (себто хазяйці), то мусить зробити так, щоб дитина якомога менше потрапляла їй на очі. Тож поки Мері була хворобливим, плаксивим, некрасивим немовлям, її тримали подалі від матері; а коли вона перетворилася на хворобливе, капризне маля, яке почало поволі спинатися на ніжки, слуги ще більше пильнували, щоб вона не тривожила спокій мемсахіб. Змалку дівчинку оточували смагляві обличчя айї та інших слуг-тубільців, а оскільки вони в усьому їй потурали і все їй дозволяли, — бо мемсахіб дуже б розізлилася, якби її потурбував дитячий плач, — у свої шість років Мері перетворилася на таке тиранічне егоїстичне мале порося, якого ще світ не бачив.