Таємне Товариство Ботанів, або Екстрим на горі Підстава: Повість / Леся Воронина

Усю ніч мені снився сон, схожий на фільм жахів. Я біжу заплутаним лабіринтом вузьких вуличок і знаю, що мене от-от доженуть. А ще до мене повернулося відчуття липкого страху, якого я, здавалось, позбувся назавжди. Я ховаюсь у якомусь напівзруйнованому будинку, збігаю крутими сходами на горище, знаходжу купу старого мотлоху і заспокоююсь — тут мене не знайдуть!

Та раптом чую звук, від якого мороз пробігає по шкірі, — ляскання перетинчастих вологих лап кам’яними східцями, що ведуть нагору. А потім у голові вибухає ціла злива пронизливих звуків: свист, дзижчання, скрегіт і кумкання. Припадаю оком до щілини, що утворилася в моїй схованці, і бачу істоту, схожу на велетенську блакитну жабу з синьою бородавчастою мордою. Потвора принюхується і суне в мій бік. У цю мить з мого горла вириваються огидні звуки: скрегіт, металеве ляскання, дзижчання і пронизливий свист.

І я з жахом розумію, що звертаюсь до блакитного монстра його мовою.