Соломонові копальні / Генрі Райдер Гаггард

Може видатися дивним, що в моєму віці, а мені минає вже п’ятдесят шостий рік, я беруся за перо, щоб спробувати написати розповідь. Хотілось би знати, що в мене вийде, якщо, звичайно, пощастить завершити цю працю. Багато чого я спробував за своє життя, і, можливо, воно тому й видається мені таким довгим, що я надто рано почав працювати. У віці, коли інші хлопці ще ходять до школи, я здобував собі на прожиток, торгуючи в Старій колонії. З того часу доводилося мені заробляти й торгівлею, й мисливством, і на війні, і в копальнях. Але оце лише вісім місяців, як я нарешті здобув собі статок. І, треба сказати, чималий статок, який саме — ще й сам до пуття не знаю, але навряд чи я згодився б задля нього знову витерпіти все те, що довелося мені пережити за останні п'ятнадцять шістнадцять місяців. Ні, таки не згодився б, хоч би навіть і знав, що все закінчиться щасливо. Я чоловік боязкий, насильства не люблю, а всілякі пригоди мені вже добряче набридли. Самому дивно, чому ж я заходився біля цієї розповіді — адже це зовсім не мій фах. Людина я далека від літератури, хоч і люблю вряди-годи почитати Старий Заповіт чи “Легенди Інголдзбі”. Варто б пояснити, чому мені таке спало на думку.

По-перше, тому, що мене про це попросили сер Генрі Куртіс та капітан Джон Гуд.