Снігопад / Ніл Стівенсон

Ніл Стівенсон /1959 р. н./ – один із найяскравіших та найавторитетніших представників сучасного фантастичного піджанру, відомого як жорстка наукова фантастика (Hard Science Fiction), в якому багато уваги приділяється науковому підґрунтю концепцій, подій та сюжетів, що описуються у творах. Водночас, Ніл Стівенсон не зосереджується виключно на фантастиці, а майстерно творить ще й в інших літературних напрямах, зокрема історичного роману та посткіберпанку, досліджуючи у своїй творчості теми математики й філософії, нейролінгвістики й IT-технологій, а ще криптографії та історії розвитку науки. Романи Ніла Стівенсона не раз виборювали нагороди однієї з найпрестижніших світових премій у царині фантастики – «Локус», окрім того, письменник ставав лауреатом не менш шанованих «Г’юго» та «Премії Артура Кларка». На сьогодні Ніл Стівенсон є автором шістнадцяти романів, багато з яких стали знаковими для жанру фантастики, а написаний 1992 року «Снігопад» посідає місце одного з найвідоміших та найупізнаваніших зразків посткіберпанку сучасності. Роман «Снігопад» авторства Ніла Стівенсона є майстерним зразком переосмислення концепції кіберпанку, яку вперше на початку вісімдесятих років минулого сторіччя запропонував інший відомий представник фантастичної та футуристичної літератури Вільям Ґібсон. Розбавлений іронією не лише щодо більшості класичних складових, притаманних кіберпанку, а й щодо напрямів розвитку сучасного суспільства, «Снігопад» водночас щедро сповнений всіма необхідними елементами, за які так люблять цей жанр – близьке майбутнє, в якому доведені до абсурду багато сучасних популярних трендів, влада могутніх корпорацій, що є основними економічно-політичними володарями світу, віртуальна реальність, вплетена у звичну фізичну реальність подекуди так, що інколи важко зрозуміти, де закінчується одна й починається інша, герої – маргінали й аутсайдери, змушені виборювати своє місце і право існування у світі, де взагалі мало кому комфортно жити, а також релігійні культи, давні мови програмування, здатні зламати свідомість і перепрограмувати мозок, шумерська міфологія, маніпуляції із нейролінґвістикою і давні божества як перші програмісти цього світу. Словом, це неперевершений, справді приголомшливий роман, що майстерно балансує на межі їдкої іронії, футуристики і найсміливіших, підкріплених науковим підґрунтям, гіпотез та припущень щодо людського мозку і його програмного забезпечення, одну з найголовніших ролей в якому відіграє мова. Переклад з англійської Остапа Українця і Катерини Дудки