Рай | Василь Барка

«Рай» | Василь Барка

Василь Барка, справжнє ім’я Очерет Василь Костянтинович (1908—2003) — один із видатних українських письменників ХХ століття, поет та романіст. Його творчість є невід'ємною частиною української еміграційної літератури.

Уже своїми першими віршами Василь Барка заявив про себе як про «чужорідне тіло», яке радянська система намагалась виштовхнути (і виштовхнула-таки!) з так званого «комуністичного раю». Цей досвід відторгнення та боротьби за власну ідентичність і свободу слова став наріжним каменем його творчості.

Саме ці події, що глибоко вплинули на автора, Василь Барка описав у своєму першому романі «Рай». Цей значущий твір, що вийшов у 1953 році у Нью-Йорку, є не просто художньою оповіддю, а глибоко автобіографічними споминами самого письменника, проливаючи світло на його особистий досвід та світогляд.

Головний герой роману — професор слов’янської філології Антон Никандрович Споданейко, цінності та думки якого надзвичайно близькі до світогляду самого автора. Через його історію розкриваються трагічні реалії епохи.

Розповідаючи лише про дві доби життя пересічних українців (20 і 21 червня 1941-го) в умовах жорстокого сталінського режиму, Василь Барка майстерно спростовує міф про нього як про земний рай. Роман розкриває справжнє обличчя тоталітарної системи, її тиранію та нелюдськість, що знищувала мрії та долі мільйонів.

Крім роману «Рай», у видавництві «Фоліо» також вийшов друком ще один видатний твір письменника — роман «Жовтий князь», який також є важливою віхою в українській літературі ХХ століття.