Позичений чоловік. Роман | Євген Гуцало

Зануртеся у світ абсурду та гострого гумору з романом "Позичений чоловік" від визнаного українського майстра слова Євгена Гуцала!

Ця блискуча пародія на соцреалізм розкриває перед читачем несподівані грані радянської доби. Ви познайомитесь з Хомою Прищепою – простим селянином, чиє життя перетворюється на низку абсурдних ситуацій та містичних прозрінь. "Старший куди пошлють" – так його називають, і це точно відображає його долю, сповнену непередбачуваних поворотів.

Гуцало майстерно поєднує трагікомічні події з елементами фантастики, створюючи унікальний світ, де реальність переплітається з гротескною вигадкою. Ви будете сміятися та задумуватися водночас, спостерігаючи за пригодами Хоми та його оточення.

Роман "Позичений чоловік" – це не просто розвага, а й глибоке осмислення людської долі, суспільних стереотипів та абсурдності буття. Він стане чудовим доповненням до вашої бібліотеки та подарує незабутні враження від читання.

Чому варто купити саме цю книгу?

• Майстерність автора: Євген Гуцало – визнаний класик української літератури, чий стиль та гумор не залишать вас байдужими.
• Унікальний сюжет: Непередбачуваний сюжет, поєднання реалізму та фантастики, абсурдні ситуації та гострі соціальні коментарі.
• Висока якість друку: Книга надрукована у видавництві "Богдан", що гарантує високу якість паперу та друку.
• Чудовий подарунок: "Позичений чоловік" – ідеальний подарунок для шанувальників якісної літератури, гумору та нестандартних сюжетів.

Спеціальна пропозиція для шкіл та батьківських комітетів: Знижки залежать від кількості придбаних примірників. Звертайтесь до менеджера за детальною інформацією.

Автор: Євген Гуцало

Видавництво: Видавництво Богдан

Рік видання: [Вказати рік видання]

Жанр: Роман, абсурдизм, сатира

• І. Не Півторакожуха й не Чортийогобатька
• ІІ. Не з Грижинець і не з Газопровідного
• ІІІ. Крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов
• IV. За білими березами талалайко плеще
• V. Верзи, верзице, поки верзеться
• VI. Подарунки за Дніпром без штанів ходять
• VII. Кваша під боки взялася, а кисіль вуса закрутив
• VIII. І на мудрому дідько на Лису гору їздить
• IX. Мені робити — мов п’яному з гори котитись
• X. Живемо, щоб їсти, а їмо, щоб жити
• XI. Не кортить до баби з кованим носом
• XII. Чи не до ведеться йти на базар по другу голову?
• XIII. Лучче око золота, ніж камінь олова
• XIV. Жартуй, глечичок, поки не луснув
• XV. Не сито з собачого хвоста
• XVI. Коли земля під ногами горить на косовий сажень
• XVII. Відняло розум — і коваль не вкує
• XVIII. Таки не можна сонце мішком зловити
• XIX. Тетериться Хома, коли голубляться до нього
• XX. Одне до ліса, друге до біса, а на п’яті перстень
• XXI. Вродили верби, зацвіли раки, поспіли в’юни
• XXII. Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята-перецебренята
• XXIII. Й навіщо коневі зав’язувати хвоста?
• XXIV. Чисто брешемо з дідом Гапличком — і віяти не треба
• XXV. Легко буде лежати, пером землю держати
• XXVI. Коли б не вмер Варава, то довго жив би
• XXVII. Побачиш, що буде з нас, — чи торба, чи мішок!
• XXVIII. Воно б дуже добре, та нікуди не годиться
• XXІX. І, нарешті, все вийшло, мов камінь із води
• XXX. Ой там на долині жуки бабу повалили і сорочку зняли!
• XXXI. Буде лихо, то найдеться й розум
• XXXII. Не поговоривши з головою, не беріть руками!
• XXXIII. Навели скарби на гріх та й покинули на сміх
• XXXIV. Такий я добрий голий, як він без сорочки
• XXXV. Межи двома своїми сокира пропала
• XXXVI. I лід дасть іскру, як дуже потерти
• XXXVII. Хо-хо, лизь-лизь, та й далі
• XXXVIII. А якби я запишався, як кобила до будяка?
• XXXIX. А якби нас грім убив та блискавка спалила?
• XL. Мене, винного-невинного, двома батогами бито
• ХLI. Бодай не казати, а говорити можна
• XLII. Зітхни та охни, полюби та й сохни
• XLIII. Мужність чоловічу дьогтем полито
• XLIV. Сидить півень на яворі, спустив крила кровавії
• XLV. Літаючою тарілкою та й січку рубати!
• XLVI. Гуляка по мисках, кухлях, келишках та наперстках
• XLVII. Три доземні поклони рідній Яблунівці