Оповідання з однієї кишені. Серія Скарби / Карел Чапек

— Слухайте, пане Дастиху, — сказав замислено поліційний службовець доктор Мейзлік старому фокусникові, — я прийшов до вас власне на пораду. Я ось маю тут одну справу, з якою не можу впоратися.

— Ану ж ну, — сказав пан Дастих. — Кого та справа стосується?

— Мене, — зітхнув д-р Мейзлік.

— Чим більше про неї думаю, тим менше розумію. Слухайте, від цього можна збожеволіти.

— Що ж вам хто зробив? — питався заспокійливо пан Дастих.

— Ніхто, — скрикнув д-р Мейзлік.

— Саме це і найгірше. Я сам учинив щось таке, чого не розумію.

— Може, це не так уже й погано, — втішав його старий Дастих.

— То що ж ви вкоїли, молодий чоловіче? — Я впіймав зламувача каси, — відповів д-р Мейзлік похмуро.

— І це все?

— Це все.

— І той зламувач, мабуть, не був справжній? — допомагав йому пан Дастих.

— Ні, таки був, бо зізнався. Пограбував касу в Єврейськім добродійнім товаристві, знаєте? Це був якийсь-то Розановський чи Розенбаум зі Львова, — бурчав д-р Мейз лік. — У нього знайшли ломи і все інше.