Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942) – видатна українська письменниця, одна з найяскравіших представниць модернізму в українській літературі. Її творчість, сповнена глибокого психологізму, феміністичних ідей та неперевершених описів природи, стала символом інтелектуальної та духовної свободи.
Народилася Кобилянська в Гурі-Гуморі (нині Румунія), але її життя та творчість тісно пов'язані з Буковиною. Вона не здобула систематичної освіти, але завдяки самоосвіті стала надзвичайно ерудованою жінкою, яка вільно володіла кількома мовами. Це дозволило їй бути в курсі європейських літературних течій.
Ранні твори Кобилянської були написані німецькою мовою, але згодом вона повністю перейшла на українську, ставши однією з тих, хто формував обличчя нової української прози. Її твори часто порушували складні соціальні та моральні проблеми, зокрема становище жінки в суспільстві, роль інтелігенції, емансипацію та пошуки самореалізації.
Серед найвідоміших творів Ольги Кобилянської – повісті "Людина" (1891), "Царівна" (1895), "Земля" (1902). У "Землі" вона майстерно змалювала трагедію селянського життя, одержимість землею та її вплив на людські долі. "В неділю рано зілля копала" – ще один значний твір, заснований на народній пісні, де розкриваються теми кохання, зради та народної моралі.
Ольга Кобилянська залишила по собі величезну літературну спадщину, яка й донині вражає своєю глибиною та актуальністю. Вона була сміливою новаторкою, яка прагнула розширити межі української літератури та вивести її на європейський рівень, залишивши незабутній слід у культурній історії України.
