Микола Васильович Гоголь (1809-1852) – один із найвидатніших письменників у світовій літературі, чия творчість глибоко вкорінена в українській культурі, але при цьому сягає універсальних філософських та містичних глибин. Його твори поєднали в собі гумор, сатиру, фантастику та глибокий психологізм.
Народився Гоголь у селі Великі Сорочинці на Полтавщині (нині Полтавська область, Україна). З дитинства він був оточений яскравими образами українського побуту, народними переказами та легендами, що лягли в основу його ранніх творів.
Початковий успіх прийшов до Гоголя з циклом повістей "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1831-1832), де він майстерно змалював українську народну міфологію, колоритні характери та фольклорні мотиви. Ці твори пронизані гумором, ліризмом та елементами фантастики, що одразу полонили читачів.
Згодом Гоголь перейшов до гострої соціальної сатири та реалізму. Його повісті "Ніс", "Шинель", "Портрет" є майстерними зразками так званого "петербурзького циклу", де він викривав абсурдність бюрократії, соціальну несправедливість та людські вади. Геніальна комедія "Ревізор" (1836) стала вершиною сатиричного театру, а незавершений роман-поема "Мертві душі" (1842) – грандіозним полотном про людську гріховність та пошуки істини.
Останні роки життя Гоголя були сповнені релігійних та філософських пошуків, що позначилося на його пізніх творах. Микола Гоголь залишив по собі безцінну спадщину, яка й донині є джерелом натхнення для митців усього світу, а його твори займають почесне місце у скарбниці світової літератури.
