Кому вони потрібні? Російські військові в українському полоні | Петро Яценко

Кому вони потрібні? Російські військові в українському полоні | Петро Яценко - це збірка есеїв, що пропонує унікальний погляд на російських військовополонених в Україні.

Петро Яценко, співробітник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, здійснив численні поїздки до таборів для російських бранців. У цій книзі він фіксує відмінності табірного побуту від умов утримання українських полонених в Росії та досліджує самоідентичність, мотиви, переконання і спосіб мислення солдатів російської армії.

Автор спирається на власні спостереження, а також на думки психологів, дослідників та журналістів, які спілкувалися з російськими полоненими. До видання увійшли передмови Олени Стяжкіної та Максима Колеснікова, ветерана війни та психолога, який провів 321 день у російському полоні.

Книга є спробою зрозуміти, проти кого воює Україна і з ким їй доведеться сусідити в майбутньому. Це пошук відповіді на питання, чому Україна утримує своїх ворогів в умовах, гідних людини, навіть якщо вони заперечують людяність.

Відгуки:

«… Ще кілька тижнів тому дехто з них стріляв і біг уперед за наказом своїх командирів. Здавшись у полон, вони зберегли собі життя, але їм тривожно, бо всі знають, що після обміну в Москві на них чекає допит.» - Петро Яценко, автор книжки «Кому вони потрібні?»

«Книжка досліджує імперію зла через ґрати табору для російських військовополонених. Цікаво чути їхні казки про «війну з НАТО» і «захист пригнічених», які розсипаються навіть за поверхової перевірки. І ми бачимо страх — у першу чергу перед Москвою...» - Юлія Паєвська (Тайра), військовослужбовиця, парамедикиня

«Це перша українська книжка про російських військовополонених... Петро Яценко не лише досліджує ворога, щоби краще його розуміти й перемагати. Він пише і про нас — про те, як ми залишаємося людьми у війні, спрямованій на наше знищення.» - Володимир В’ятрович, історик, публіцист

«Цю книжку можна було б назвати «Демонологія»... Петро ж Яценко бував у Зоні так часто, що, можна сказати, їх вивчав. Це — такі собі польові дослідження «загадкової російської душі»...» - Олег Криштопа, письменник та журналіст