Йоганн Вольфґанґ Ґете (1749–1832) — одна з найвеличніших фігур в історії світової літератури, філософії та науки. Цей німецький геній епохи Просвітництва і зачинатель німецького романтизму, а згодом — і Веймарського класицизму, був утіленням універсального мислителя, що охопив у своїй творчості практично всі сфери знання.
Його доробок вражає розмахом і глибиною. Монументальна драма "Фауст", над якою Ґете працював майже все життя, є вершиною світової поезії та філософії, що досліджує вічні питання сенсу життя, пізнання, добра і зла. Роман "Страждання молодого Вертера" зробив його знаменитим у юності, ставши маніфестом європейського сентименталізму. Серед його інших визначних творів — драми "Іфігенія в Тавриді", "Торквато Тассо", а також лірична поезія, що досі залишається неперевершеною.
Ґете був не лише письменником, а й державним діячем, директором театру, науковцем (його дослідження в ботаніці, мінералогії, оптиці мали значний вплив). Він вірив у гармонійний розвиток людини, в її прагнення до досконалості. Вплив Ґете на світову культуру колосальний: його ідеї та художні образи стали невід'ємною частиною європейського культурного простору, надихаючи покоління митців і мислителів.
