Григір Михайлович Тютюнник (1931-1980) – видатний український письменник-прозаїк, майстер новели, чия творчість глибоко і правдиво розкриває життя українського села, психологію простих людей та їхні долі на тлі складних історичних подій. Його проза вирізняється особливою щирістю, проникливістю та ліризмом.
Народився Григір Тютюнник у селі Шилівка на Полтавщині, в родині розкуркулених селян. Його дитинство було сповнене труднощів, що знайшло відображення у багатьох його творах. Він був братом відомого письменника Григорія Тютюнника (старшого).
Свій творчий шлях Григір розпочав у 1960-х роках. Його дебютна збірка новел "Зозуля з круп'яним дзьобом" (1962) одразу привернула увагу критиків та читачів своєю оригінальністю та свіжістю. Він писав короткі, але надзвичайно ємні оповідання, у яких майстерно передавав внутрішній світ героїв, їхні переживання, радощі та смуток.
Серед найвідоміших творів Григора Тютюнника – повісті "Вир" (за яку отримав Державну премію імені Тараса Шевченка), "Климко", "Вогник далеко в степу", а також численні новели, такі як "Три зозулі з поклоном", "Оддавали Катрю". У його творах відчувається біль за долю України, любов до рідної землі та її працьовитих людей.
Тютюнник писав живою, соковитою народною мовою, використовуючи діалектизми та місцеві говірки, що надавало його прозі особливої автентичності. Його твори пронизані гуманізмом та глибоким співчуттям до людини. Григір Тютюнник був надзвичайно талановитим митцем, який посідає чільне місце в українській літературі XX століття, залишивши після себе незабутні образи та історії.
