Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896-1940) – видатний американський письменник, який став голосом та символом "епохи джазу" – буремних 1920-х років у США. Його романи та оповідання майстерно змальовують блиск і розкіш, розчарування та моральний занепад американського суспільства після Першої світової війни.
Народився Фіцджеральд у Сент-Полі, Міннесота. Його життя, сповнене богемних вечірок, подорожей та романтичних історій з дружиною Зельдою, часто перепліталося з сюжетами його творів, створюючи образ "проклятого генія".
Світову славу Фіцджеральду приніс роман "Великий Гетсбі" (1925), який вважається одним із найвидатніших творів американської літератури XX століття. Ця трагічна історія про нездійсненну мрію, кохання, багатство та соціальне розшарування є глибоким символом "американської мрії" та її розчарувань.
Серед інших відомих творів письменника – романи "По цей бік раю" (1920), "Прекрасні та приречені" (1922), "Ніч лагідна" (1934), а також численні оповідання. У своїх творах Фіцджеральд досліджував теми кохання, амбіцій, самотності, суспільної несправедливості та пошуку сенсу життя. Його стиль відзначається ліричністю, вишуканістю, тонким психологізмом та майстерним володінням мовою.
Попри те, що Фіцджеральд помер відносно молодим і його життя було позначене особистими трагедіями та фінансовими труднощами, його внесок в американську літературу є колосальним. Він зумів передати дух своєї епохи з неперевершеною точністю, а його твори й донині залишаються актуальними, приваблюючи читачів своєю глибиною та естетикою.
