Дурість, ідіотизм та дурні ідіоти. Чому ти маєш думати сам – і разом з іншими | Ларс Свендсен

Здається, ми вступаємо в золотий вік дурості. З цієї невтішної констатації починає свою книжку норвезький філософ Ларс Свендсен (автор видань «Філософія свободи» (2016) та «Філософія самотності» (2017)).

Одне із найнеприємніших відкриттів: інтелект та розмір власної бібліотеки не гарантують від дурості. Що розумнішим та більш начитаним ви є, то в більш дикі теорії ви можете вірити. Як виявив Свендсен, часто саме філософи тут попереду!

Збираючи спостереження Аристотеля, Монтеня, Канта, Шопенгауера, Віттгенштейна та багатьох інших, Свендсен пропонує філософське дослідження «поганого мислення», крайніми проявами якого є дурість та ідіотизм, а найгіршим – коли ці крайнощі сходяться.

Ці вади розглядаються не як невиліковна властивість індивіда, а як «збій у мисленні», від якого не застрахований ніхто, не виключаючи найславетніших філософів і самого автора.

Автор закликає до критичного мислення та смирення як противаги надмірній впевненості. І, так, вам слід «думати самостійно», щоб не стати в’язнем вузьколобих традицій, і водночас думати разом з іншими, щоб уникнути найгіршого ідіотизму, який полягає в упертому чіплянні за власну особисту правду.

Бути відкритим до того, щоб розпізнати в собі дурість та ідіотизм – перший крок на шляху самопізнання і самодопомоги.