Чуття і чуттєвість / Джейн Остін

Давненько вже оселилася в Сассексі сім’я Дешвудів. Мешкали вони у Норленд-парку, у самому серці великого маєтку, де за багато поколінь добропристойного життя зажили хорошої слави серед сусідів. Покійний власник маєтку — чоловік неодружений — дожив до дуже поважного віку, і впродовж багатьох років вірним його супутником та господинею в домі була його сестра. Але після її смерті, а це сталося за десять років до його власної кончини, в господі все кардинально змінилося: щоб компенсувати таку втрату, він запросив до себе сім’ю племінника, пана Генрі Дешвуда, законного спадкоємця маєтку Норленд, якому мав намір згодом передати маєток у володіння. У товаристві племінника, його дружини та дітей старий щасливо доживав віку, дедалі більше прив’язуючись до цієї родини. Постійна увага подружжя Дешвудів до його забаганок — не лише через вигоду, а й через доброту душі — дарувала йому відчуття глибокого затишку, необхідного в такому віці; а життєрадісність дітей розраджувала його буденність.

Від попереднього шлюбу у пана Генрі Дешвуда був один син, а від теперішньої дружини — три доньки. Син, статечний і поважний юнак, отримав щедрий спадок від матері, половина якого відійшла йому після досягнення повноліття. Шлюб (а одружився він теж досить швидко) лише збільшив його багатство. Тож Норлендський маєток цікавив його не так сильно, як його сестер, адже їхній посаг, якщо не враховувати частки у цій майбутній спадщині їхнього батька, був зовсім невеликий. Їхня мати не мала нічого, а батько володів лише сімома тисячами фунтів, решта ж майна першої дружини мала перейти синові, а батько отримував з того тільки пожиттєвий відсоток.