1984=1984: Роман / Джордж Орвелл - Серія Білінгва

Орвелл, Джордж 1984 = 1984: роман / Джордж Орвелл ; пер. з англ. Олени Ломакіної. — К. : Знання, 2022. — 591 с. — Англ. і укр. мовами. — (Білінгва).

За версією BBC та журналу “Ньюсвік”, роман-антиутопія “1984” Джорджа Орвелла (справжнє ім’я — Ерік Артур Блер) увійшов до переліку 100 книг, що найбільше вплинули на світ, а 2009 року газета “Таймс” оголосила цей твір найважливішою книгою останніх 60 років. Натомість у СРСР вона була під забороною до 1988-го. Ще 1948 року Орвелл передбачив роль історичного знання у розвитку суспільства (“Хто контролює минуле, той контролює майбутнє, а хто контролює сьогодення, контролює минуле”) та вплив невсипущих телеекранів, які водночас виступають головним рупором тотальної пропаганди та засобом стеження. Що може протиставити головний герой Вінстон Сміт цій тоталітарній машині? Лише особисту пам’ять про події минулого та кохання до жінки. Проте й вони безсилі проти катів з Міністерства любові.

Текст твору на сторінках книги розташований паралельно (мовою оригіналу без скорочень і адаптації та у перекладі українською).

It was a bright cold day in April, and the clocks were striking thirteen. Winston Smith, his chin nuzzled into his breast in an effort to escape the vile wind, slipped quickly through the glass doors of Victory Mansions, though not quickly enough to prevent a swirl of gritty dust from entering along with him.

The hallway smelt of boiled cabbage and old rag mats. At one end of it a coloured poster, too large for indoor display, had been tacked to the wall. It depicted simply an enormous face, more than a metre wide: the face of a man of about forty-five, with a heavy black mustache and ruggedly handsome features. Winston made for the stairs. It was no use trying the lift. Even at the best of times it was seldom working, and at present the electric current was cut off during daylight hours. It was part of the economy drive in preparation for Hate Week. The fl at was seven fights up, and Winston, who was thirty-nine and had a varicose ulcer above his right ankle, went slowly, resting several times on the way. On each landing, opposite the lift-shaft, the poster with the enormous face gazed from the wall. It was one of those pictures which are so contrived that the eyes follow you about when you move. BIG BROTHER IS WATCHING YOU, the caption beneath it ran.

Стояв холодний сонячний квітневий день. Годинник ударив першу пополудні. Вінстон Сміт, уткнувшись підборіддям у груди, щоб захиститися від пронизливого вітру, прослизнув крізь скляні двері житлового будинку “Перемога”, та все ж за ним устиг прошмигнути вихор піщаного пилу.

У вестибюлі відгонило вареною капустою і старими доріжками. На одній зі стін висів кольоровий плакат, завеликий для розміщення в інтер’єрі. На ньому було зображено величезне обличчя у понад метр завширшки: чоловік років сорока п’яти з густими чорними вусами й грубуватими, проте привабливими рисами. Вінстон попрямував до сходів. Викликати ліфт було годі й пробувати. Навіть у кращі часи він працював рідко, а тепер електроенергію у світлий час доби вимикали. Економія була пов’язана з підготовкою до Тижня ненависті. Вінстон мав подолати сім сходових маршів. Йому було тридцять дев’ять, над правою щиколоткою в нього розрослася варикозна виразка, тож він піднімався повільно й раз у раз зупинявся перепочити. На кожному майданчику навпроти дверей ліфта зі стіни витріщалося все те саме величезне обличчя. Портрет було зроблено так, що куди б ти не йшов, очі невідступно стежили за тобою. “СТАРШИЙ БРАТ СТЕЖИТЬ ЗА ТОБОЮ”, — сповіщав напис унизу